В рамках святкування 160-ої річниці від дня народження Івана Франка в юнацькому залі  центральної районної бібліотеки відкрито виставку «Віще слово Каменяра»

"Лиш боротись - значить жить" - це кредо Івана Франка завжди актуальне для нас. Бо воно є не просто гаслом, а глибокою внутрішньою переконаністю людини, яка пережила страждання, особисті невдачі, переборола тимчасову слабкість духу, але не зломилася.

Цього року відзначаємо 160 -ту річницю від дня народження славного сина, невтомного борця за справедливість, письменника світового значення, українського Мойсея Івана Франка.

Кожен читач починає своє пізнання Франкової геніальності з його казок для дітей, продовжує поезіями – відлунням душевних потрясінь, оповіданнями, повістями й романами, драматичними творами… І те пізнання ніколи не доходить краю, бо ж з вершин і низин, з глибин і висот, з безмежних полів, з історичних зламів давнини та очевидних соціальних перетворень Іван Франко своїм словом викристалізовував цілого  чоловіка, який усвідомлюватиме: лиш боротись – значить жить… Це праця і важка, й велична, на неї спроможні лиш генії.

В бібліотеці для дітей презентовано книжкову виставку: «Хай сяє нам благословенне ім’я славетного Франка»

Іван Франко не любив ювілеїв, бо розумів, що в них багато позірного галасу, але громада двічі вмовляла його прийняти віншування, і він погоджувався на роль ювілянта. По Франковій смерті вшанування його імені триває в різний спосіб: поставлено пам’ятники, засновано музей, названо університет, вулиці, площі, містечко і місто, виходять наукові розвідки та перевидання творів. Ми, часом, ніби автоматично повторюємо за Грицем а баба ґаламаґа або, наразившись на опір, лупайте сю скалу, або, усвідомивши проминальність подій, розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі. Коли ж бракує опірних можливостей, на думку спадає: против рожна перти, против хвиль плисти… Отаким завзяттям маємо відповісти Франкові.

Другою частиною  був літературно-музичний коктель, де вірші декламували  читачі юнацької кафедри.

У такі дні потрібно говорити і замислюватися над святим обов'язком: шанувати своїх геніїв і пророків, вивчати їх спадщину, постійно пам'ятати їх заповіти.