Реквієм Небесній сотні
Мені
наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в
Крутах й вірменин Сергій.
В саду
едемськім на травичці всілись:
«За що
тебе?» «За Україну, друже мій.»
Ти знаєш і
мене за неї вбили,
Тоді
померли ми, щоб ви нам жили.
А вас
вбивають… Вас тепер за що?»
Такими словами розпочалась година поезії, присвячена, пам'яті героїв різних історичних подій:битви під Крутами, Голодомору 1932-33рр, Бабиного Яру.
Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.Новий
Майдан, який розпочався у листопаді 2013року у Києві, дістав назву Революції
Гідності і став свідченням нового етапу формування суспільної свідомості.
Їх назвали Небесною сотнею – українців які загинули у
Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за
волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за
країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. Були серед них і небайдужі представники Житомирської області
18 грудня 2013року біля торговельного центру «Квадрат»,
що на вулиці Гната Юри, о 18 годині вечора правоохоронці у формі «Беркута»
жорстоко побили мітингувальника, який 22 грудня 2013 року помер у реанімації
Київської міської лікарні № 12. Це був уродженець Житомирщини, 42 – річний
Павло Мазуренко. Він в останній період свого життя працював у Києві
програмістом. Він став першою жертвою на євро майдані, першим із числа Небесної
Сотні.
18 -
20 лютого 2014 року чотири роки тому сталися найтрагічніші події Революції
Гідності – снайпери відкрили прицільний вогонь по майданівцям. 18 лютого, у цей
«чорний вівторок», закінчилося життя 73-річного житомирця Якова Зайка, відомого
громадсько – політичного діяча(у 1989 - 1993 роках очолював Громадянський фронт
Житомирщини. Був народним депутатом України першого скликання). Коли бійці
«Беркута» пішли в наступ на учасників мирного мітингу, Яків Якович, незважаючи
на свій вік і дещо зайву вагу, біг, намагаючись знайти порятунок у станції
метро на Інститутській, але його серце не витримало…
Того ж дня, 18 лютого, так звані «тітушки», а вірніше, особи
кримінального гатунку, найняті владою, убили з особливою жорстокістю уродженця
Володарська – Волинського 39 – літнього Віктора Прохорчука.
Віктор був на
Майдані в Києві від початку заворушень.
Сутички
між силовиками та євромайданівцями щодня посилювались… Найтрагічнішими днями із
початку Майдану стали 19 та 20 лютого.
20 лютого стало апогеєм протистояння народу і
кримінальної влади. Було розстріляно понад 100 майданівців.
В цей день від
кулі снайпера упав Сергій Кемський, мешканець Коростеня. Він допомагав виносити
поранених, рятуючи інших, загинув сам.
22 – річний Сергій був експертом інституту політичних і економічних
ризиків, мав великі наукові перспективи, яким не судилося здійснитися. Поховали
Сергія в селищі Великий Яблунець Ємільчинського району, звідки родом його
батьки.
Теж, 20
лютого, будучи тяжко пораненим, намагався врятувати життя іншому
пораненому загинув житель села
Пилиповичі Новоград – Волинського району Олександр Балюк. Ці смерті сколихнули
серця усіх небайдужих. Багато хто відгукнувся на цю біду віршами.
Під ча проведення години поезії звучало багато трагічних, емоційних поетичних рядків. Присутні у скорботі згадували усіх Героїв, які поклали свої голови за наше
майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та
волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
